- терамара
- (італ. — зіпсований, земля і мергель)Укріплене поселення, що будувалося у Північній Італії в бронзову добу. Спочатку вони зводились на річках, неподалік від берега, на штучних майданчиках, що спирались на палі. Пізніше складались зі споруд, поставлених на невисоких штучних пагорбах з каменя і насипного ґрунту, у які заглиблювалися палі. Ці Т. отримували регулярне розпланування, трапецієподібний абрис, оточувались валом і ровом.
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.